Любов до справи всього життя та країни  — незламна

На лютий та березень 2022-го ми мали по-справжньому грандіозні плани. Запуск проєкту, над яким працювали понад два роки, от-от підходив до завершення, і ми збиралися гучно його презентувати. Хоч ще на початку лютого в повітрі вже витали тривожні новини, ми з командою все ж намагалися абстрагуватися від них й продовжували працювати.

Але повномасштабне вторгнення росії в Україну сталося. Ранок 24-го, коли вся країна прокинулася від вибухів, команда зустріла вдома у Харкові, де в нас одна крамниця та три склади. Аліна з мамою в цей час були у Львові.

Найперше про що, ми турбувалися, це, звісно, безпека наших працівників та близьких. Повідомлення «як ви?» не вщухали, відчуття шоку та страху теж. Перші дні війни були неймовірно тяжкими: Харків постійно обстрілювали, евакуація була практично неможливою. Та коли, наші люди, нарешті змогли виїхати — ми полегшено видихнули. На той момент ми ще не задумувались і не усвідомлювали, які збитки маємо.

За кілька днів у центр Харкова прилетіло чотири ракети. Приміщення нашої крамниці дуже постраждало. Окрім того, один зі складів, де розміщувалася вся продукція для дистрибуції, повністю зруйнували. Очевидно, що і продажів у нас не було. Ми зв’язалися з усіма клієнтами й попередили, що скасовуємо несплачені замовлення, а за сплачені — повернули кошти. Та водночас з усіма труднощами ми розуміли, що відповідаємо за наших людей. Тому перші два місяці простою працівники все одно вчасно отримували заробітну плату. А ще кожному прийшов одноразовий бонус. 

Біль, невпевненість у завтра, злість, жаль, розпач  — було все. Але стало ясно, що реальність змінилася, і треба підлаштуватися під нові умови. Тож ми поговорили з командою, і почали рухатися вперед. Передусім проаналізували, що в нас вціліло та що можна вивезти з Харкова. Коли це вдалося, відшукали нове приміщення, де можна все зберігати. Паралельно йшла робота з новими постачальниками та графіком постачань. Ми продумували, як зробити  максимально зручну схему достави, робили звіти, працювали з документацією. Словом, організовували все по-новому з величезною вдячністю, що взагалі маємо таку можливість. 

Окремо тут хочеться виділити величезну підтримку наших клієнтів. Ви написали стільки хороших слів з вірою у краще, що буквально зростили в нас сили, мотивацію та натхнення працювати далі. Ми завжди знали, що наші дівчата лояльні, люблячі та освічені, але війна показала, що за нашою платформою стоїть справжнє ком’юніті, яке дуже вболіває за нас. 

Тож першого травня, на 67 день повномасштабної війни, ми відновили роботу. Ми є платниками ПДВ і сплачуємо всі податки, тому розуміли, що так ще й зможемо підтримати економіку країни та допомагати ЗСУ. 

Період, коли перші баночки поїхали до наших клієнтів був особливим. Ви розповідали не лише про те, як раді нарешті отримати улюблений незамінний Сosmedix чи Barbara Sturm, але й ділилися, як вам важливо повернутися до своєї б’юті-рутини. Ми ще раз усвідомили й переконалися, що догляд – це не тільки про косметику. П’ятнадцять хвилин у ванні наодинці з собою — це щоденний острівець стабільності в найбільш нестабільні часи. Це медитація: час із собою та своїми думками. Це про зв’язок з тілом і про впевненість у своїй красі та собі. Й усе це тільки підсилило наше бажання запустити новий б’юті-сервіс —  місце, де кожна жінка знайде все, що потрібно для своєї якісної ефективної рутини. Тож, попри збитки та втрати, ми вирішили, що ребрендинг та старт нового сайту — відбудеться.

Зараз, на момент, коли ми пишемо цей текст, всю Україну все ще обстрілюють. Наш рідний Харків страждає щодня, і з кожним ударом рубців на серці більшає. Ми щоразу сильно переживаємо за тих членів команди, які ще на початку вирішили лишитися там. Наші люди є й в Києві, і в Дніпрі. Чи страшно нам? Так. Чи зупиняємося ми? Тут хочеться написати величезне «Ха!», бо після кожного форс-мажору ми заново збираємося й продовжуємо працювати ще дужче і ще натхненніше. Бігти після ранкових обстрілів до кав’ярні, щоб провести робочий дзвінок і швидше обговорити оновлення на сайті  — стало новою нормою. Нами рухає така сильна любов до свого міста, до своєї країни, і людей, що іноді здається на цьому паливі ми здатні запустити ще сотні нових проєктів. Звісно, робота триває не в довоєнному темпі й має зовсім інший бюджет, та ми потрохи набираємо обертів. Близько 10 людей опікуються щоденними операційними процесами, пов’язаними з ритейлом та дистрибуцією. Ще близько 40-ка активно працюють над новим проєктом. І кожен вкладає в роботу частинку себе. Ми це бачимо і відчуваємо, як ніколи.

А ще ми так сильно пишаємося, що нам нікого не довелося скорочувати, ба навіть навпаки — команда виросла: ми даємо нові робочі місця, наймаємо фрілансерів, і завдань тільки більшає. Ми всі віримо в перемогу (ні на хвильку не сумнівалися в ній ні разу), і всі розуміємо, як зараз важливо йти вперед.

Ця стаття — це не лише пояснення вам, як усе було, з чим ми стикнулися та як вистояли, а й нагадування самим собі. За кілька років хочемо перечитувати, згадувати, й усміхатись від того, які ж ми всі сильні та яка Україна прекрасна.